Валеріана

Валеріана (Valeriana officinalis) — багаторічна трав’яниста рослина, яку люди використовують у культурі трав здавна. У фітотерапії цінують передусім її підземну частину — кореневища з коренями, що мають характерний запах і містять комплекс біологічно активних сполук.

За рослиною давно закріпилася репутація «трави спокою»: традиційно валеріану пов’язують із заспокоєнням, зняттям нервового напруження та підтримкою здорового сну.

Що це

Валеріана лікарська (Valeriana officinalis) належить до родини валеріанових. Це багаторічна рослина з коротким кореневищем, від якого відходить багато тонких коренів. Саме кореневища з коренями є цінною рослинною сировиною.

Сировину заготовляють восени, обережно висушують і використовують у складі заспокійливих зборів, настоянок, чаїв та дієтичних добавок. Характерний запах висушеного кореня зумовлений ефірною олією, яка й вважається основною діючою складовою рослини.

Традиційне використання

У народній традиції та сучасній фітотерапії валеріану застосовують передусім у періоди підвищеного нервового напруження і стресу, а також для підтримки спокійного засинання та здорового сну. Її розглядають як м’який рослинний засіб, що допомагає організму заспокоїтися й розслабитися.

Рослинній сировині традиційно приписують здатність зменшувати нервову збудливість і сприяти розслабленню гладеньких м’язів. Важливо пам’ятати, що трав’яні засоби діють поступово і є частиною турботи про власне самопочуття, а не заміною повноцінного відпочинку та здорового способу життя.

Активні сполуки

Основна діюча складова валеріани — ефірна (валеріанова) олія, вміст якої в сировині становить приблизно 0,5–2%. До її складу входять борнілізовалеріанат (складний етер борнеолу та ізовалеріанової кислоти), ізовалеріанова кислота, борнеол, міртенол, камфен і альфа-пінен.

Окрім ефірної олії, у коренях містяться:

• органічні кислоти — валеріанова, оцтова, мурашина, яблучна, стеаринова, пальмітинова;
• алкалоїди (зокрема валерин і хатинін);
• глікозид валерид;
• дубильні речовини (таніни);
• крохмаль і вуглеводи.

Саме поєднання цих речовин, передусім ефірної олії з ізовалеріановою кислотою, зумовлює характерну заспокійливу дію рослини.

Взаємодія та застереження

• Валеріана має заспокійливу дію, тому її зазвичай не поєднують із діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад із керуванням автомобілем.
• Рослинні заспокійливі засоби можуть посилювати дію інших засобів схожої спрямованості, тому їх поєднання варто попередньо узгоджувати з лікарем.
• Під час вагітності, годування груддю, а також щодо дітей застосування будь-яких рослинних добавок варто заздалегідь обговорити з лікарем.
• Як і будь-яка рослинна сировина, валеріана може індивідуально не підходити — за появи небажаних реакцій застосування припиняють і звертаються до лікаря.

Де міститься

Валеріана лікарська поширена в помірному кліматі Європи та Азії: росте на вологих луках, узліссях і берегах водойм. Для потреб фітотерапії її також вирощують на плантаціях.

Цінною сировиною є висушені кореневища з коренями, зібрані восени. Валеріану використовують як самостійно — у вигляді настоянок, чаїв та екстрактів, — так і у складі комплексних заспокійливих добавок разом з іншими рослинами, як-от меліса, м’ята чи хміль.