Селера пахуча

Селера пахуча (Apium graveolens) — дворічна трав’яниста рослина родини селерових (Apiaceae), яку вирощують як овочеву й пряно-ароматичну культуру. У їжу використовують стебла, листя й потовщений корінь, а дозріле насіння — як пряність і сировину для рослинних екстрактів.

Селеру культивують і вживають у кухнях багатьох народів вже не одне тисячоліття. Насіння з характерним пряним ароматом традиційно додають до страв, а подрібнене або у вигляді екстракту воно входить до складу рослинних сумішей дієтичних добавок.

Що це

Селера — дворічна рослина: у перший рік вона утворює розетку листя, м’ясисті стебла (черешки) та корінь, а на другий рік — квітконосний стебло-парасольку, з якого дозріває дрібне насіння. Залежно від сорту вирощують переважно заради черешків (стеблова селера), кореня (коренева селера) або листя. Насіння збирають після повного дозрівання суцвіть і висушують.

Традиційне використання

Насіння селери здавна відоме як пряність — його додають цілим або меленим до овочевих страв, супів, маринадів і сумішей спецій. У народних харчових традиціях селеру в цілому — стебла, листя, корінь і насіння — цінують як ароматну овочеву культуру, що урізноманітнює щоденний раціон.

У складі дієтичних добавок насіння або сік селери поєднують з іншими рослинними компонентами: екстрактами листя, амінокислотами, вітамінами й мінералами. Так селера стає частиною ширших рослинних комплексів для щоденного раціону.

Активні сполуки

Насіння селери має насичений природний склад. Серед компонентів, які згадують у джерелах, що характеризують склад насіння:

• ефірна олія (містить лімонен та інші терпени), яка надає насінню характерного пряного аромату;
• флавоноїди, зокрема апіїн;
• фталіди — специфічні для селери ароматичні сполуки;
• органічні кислоти;
• мінеральні речовини, зокрема калій;
• вітаміни, у тому числі вітамін K.

Стебла й листя селери також містять флавоноїди, вітаміни та клітковину, характерні для листових овочів.

Взаємодія та застереження

Насіння селери та його концентровані форми (ефірна олія, екстракт) варто вживати помірно, дотримуючись норми, вказаної виробником. Через належність до родини селерових (Apiaceae) люди з чутливістю до інших рослин цієї родини (моркви, петрушки, кропу) можуть мати перехресну чутливість і до селери.

Під час вагітності та годування груддю, а також дітям концентровані форми селери (екстракти, ефірну олію) варто застосовувати лише після консультації з лікарем. Якщо ви приймаєте будь-які лікарські засоби, перед регулярним вживанням концентрованих добавок з селерою доцільно порадитися з фахівцем.

Де міститься

Селера доступна у кількох формах:

• свіжі стебла, листя й корінь — як звичайний овоч;
• ціле або мелене насіння — як пряність;
• сік стебел і насіння, сушений порошок;
• екстракт насіння або ефірна олія — у складі дієтичних добавок, зазвичай у поєднанні з іншими рослинними компонентами, амінокислотами та вітамінами.