Розмарин лікарський

Розмарин лікарський (Rosmarinus officinalis, наукова синонімічна назва Salvia rosmarinus) — вічнозелений чагарник родини глухокропивових (Lamiaceae), родом із Середземномор’я. У фітотерапії, кулінарії та косметиці використовують листя рослини — вузькі, шкірясті голкоподібні листочки з характерним пряним ароматом.

Розмарин здавна відомий як пряно-ароматична рослина, а його листя традиційно застосовують у фітотерапії для підтримки травлення завдяки гіркотним властивостям.

Що це

Розмарин лікарський — розгалужений вічнозелений чагарник заввишки до 1–2 м із дрібними блакитно-фіолетовими квітками. Листя зібрані пучками на молодих пагонах; вони шкірясті, з підгорнутими всередину краями, зверху темно-зелені, знизу — сіро-повстяні. Заготовляють листя разом із верхівками молодих пагонів, зазвичай під час цвітіння, і висушують у затінку.

Традиційне використання

У середземноморській кулінарній та фітотерапевтичній традиції листя розмарину здавна застосовують як пряну гірку рослину, що сприяє секреції травних залоз і підтримує нормальне травлення. У складі фітокомплексів розмарин традиційно поєднують з іншими гіркими рослинами — артишоком і розторопшею, — орієнтованими на підтримку роботи печінки й травного тракту.

Завдяки високому вмісту природних антиоксидантів листя розмарину також використовують у комплексах, спрямованих на підтримку антиоксидантного захисту клітин.

Активні сполуки

Листя розмарину містить ефірну олію (до 1–2%), до складу якої входять цинеол, камфора, борнеол і альфа-пінен, що зумовлюють характерний аромат рослини.

Серед інших характерних сполук:

• розмаринова кислота — поліфенол з антиоксидантними властивостями;
• карнозна кислота та карнозол — дитерпени, яким приписують основний внесок в антиоксидантну активність листя;
• флавоноїди та тритерпенові сполуки (урсолова й олеанолова кислоти).

Стандартизовані екстракти розмарину нормують за вмістом карнозної кислоти, щоб забезпечити сталий склад сировини.

Взаємодія та застереження

Як і будь-яку рослинну сировину з ефірною олією, листя розмарину варто вживати відповідно до рекомендованої виробником норми, не перевищуючи її. Під час вагітності, годування груддю, а також дітям рослинні добавки з розмарином варто застосовувати лише після консультації з фахівцем, а за одночасного приймання будь-яких лікарських засобів — попередньо порадитися з лікарем.

Де міститься

Розмарин лікарський природно росте на кам’янистих схилах Середземномор’я; сьогодні його культивують у багатьох країнах світу як пряно-ароматичну й лікарську рослину.

Листя використовують свіжим і сушеним — у кулінарії, а також у вигляді порошку та стандартизованих екстрактів у складі фітокомплексів, орієнтованих на підтримку травлення та антиоксидантного захисту організму.