Молібден

Молібден — незамінний мікроелемент, біогенний хімічний елемент і постійна складова частина організму людини. В організмі дорослої людини його міститься приблизно 10 мг: молібден присутній у легенях, селезінці, м’язах і кістках.

Молібден входить до складу низки ферментів і бере участь в обміні пуринів, а також вуглеводів і жирів, тому належить до незамінних для організму мікроелементів.

Роль в організмі

• Важливий для нормальних процесів росту та розвитку.
• Входить до складу ферменту ксантиноксидази, який бере участь в обміні пуринових основ і утворенні сечової кислоти.
• Бере участь у роботі ферменту, що відповідає за утилізацію заліза, тому важливий для нормального обміну заліза в організмі.
• Сприяє обміну вуглеводів і жирів.

Добова потреба

Молібден потрібен організму в дуже малих кількостях, і окремих офіційних норм для нього немає. За даними літератури, орієнтовна добова потреба дорослих становить 45–500 мкг; із їжею людина отримує в середньому близько 100 мкг на добу.

Надмірне надходження молібдену небажане: за даними літератури, токсичні прояви можливі при надходженні понад 15 мг на добу. За звичайного збалансованого раціону такі кількості з їжею не надходять.

Взаємодія з іншими нутрієнтами

• Молібден пов’язаний з обміном заліза й сприяє його обміну в печінці.
• Молібден і мідь взаємопов’язані: за нестачі молібдену зростають втрати міді із сечею, що може позначатися на її рівні в організмі, тому ці мікроелементи краще отримувати збалансовано.
• Молібден бере участь в обміні сірки в організмі.

Ознаки можливої нестачі

Тривала нестача молібдену в раціоні може позначатися на самопочутті та обмінних процесах. У дітей вона може відбиватися на рості та розвитку кісткової тканини. Якщо є підстави підозрювати нестачу, варто переглянути раціон і проконсультуватися з лікарем.

Природні джерела

Молібден надходить в організм із різноманітними продуктами харчування. Найбагатші джерела:

• зернові зародки та цільні крупи (гречка, овес, ячмінь);
• бобові (квасоля, горох, соя, сочевиця);
• насіння соняшнику;
• коренеплоди та інші овочі;
• печінка та нирки;
• окремі рослинні джерела — морська капуста, кропива, м’ята та чорноплідна горобина.

Вміст молібдену в рослинних продуктах залежить від того, наскільки ним багатий ґрунт, на якому вони вирощені.