Меліса лікарська

Меліса лікарська (Melissa officinalis) — багаторічна трав’яниста рослина родини глухокропивних (Lamiaceae), до якої належать також м’ята й шавлія. Листя меліси має характерний лимонний аромат, за який рослину нерідко називають лимонною м’ятою.

Батьківщина меліси — Середземномор’я та Західна Азія, сьогодні цю рослину культивують у Європі та багатьох інших регіонах як пряно-ароматичну й лікарську культуру. У складі добавок застосовують екстракт листя меліси.

Традиційне використання

Мелісу знали ще в античній Греції та Римі — її згадують у працях давніх травників. У середньовічній Європі листя меліси було одним з головних компонентів «мелісової води» — ароматного настою, який готували в монастирських садах і традиційно застосовували для загального заспокоєння.

Мелісу традиційно пов’язують із заспокійливими властивостями для нервової системи, тому вона нерідко входить до складу рослинних композицій разом з валеріаною, ромашкою, пасифлорою та хмелем — травами зі схожою традицією застосування.

Активні сполуки

Хімічний склад листя меліси включає кілька груп сполук:

• ефірну олію, що містить, зокрема, цитраль, цитронелаль і гераніол — терпени, які надають рослині характерного лимонного аромату;
• розмаринову кислоту — фенольну сполуку;
• флавоноїди;
• дубильні речовини.

Взаємодія та застереження

Меліса належить до родини глухокропивних (м’ятних), тому людям із підвищеною чутливістю до рослин цієї родини варто бути обережними. Особам із порушеннями роботи щитоподібної залози, а також за одночасного приймання седативних чи інших лікарських засобів застосування меліси варто попередньо обговорити з лікарем.

Засоби з мелісою не варто розглядати як заміну повноцінного харчування чи призначеного лікарем лікування. Під час вагітності, годування груддю, а також дітям такі добавки варто вживати лише після консультації з фахівцем.

Де міститься

Мелісу вирощують як садову пряно-ароматичну рослину в багатьох регіонах, зокрема в Україні. У складі добавок вона трапляється у вигляді сухого листя, екстракту, настоянок і трав’яних чаїв, часто в поєднанні з іншими рослинами із заспокійливою традицією застосування — валеріаною, ромашкою, пасифлорою та хмелем.