Монографія

Лютеїн

Також відомий як Lutein

Лютеїн — природний рослинний пігмент з групи каротиноїдів, а точніше — з підгрупи ксантофілів (каротиноїдів, що містять кисень). Саме лютеїн та споріднені з ним пігменти надають жовто-оранжевого забарвлення багатьом рослинам, овочам і фруктам.

На відміну від бета-каротину, лютеїн не перетворюється в організмі на вітамін A, проте, як і інші каротиноїди, виявляє антиоксидантні властивості.

Роль в організмі

  • Належить до каротиноїдів-ксантофілів, які організм людини не синтезує самостійно й отримує лише з їжею.
  • Лютеїн разом із спорідненим пігментом зеаксантином вибірково накопичується в жовтій плямі (макулі) сітківки та в кришталику ока, надаючи їм характерного жовтого забарвлення, — саме звідси й походить назва цієї ділянки сітківки.
  • Як і інші каротиноїди, виявляє антиоксидантні властивості.
  • Належить до жиророзчинних сполук, тому засвоюється разом із харчовими жирами.

Добова потреба

Офіційно встановленої добової норми споживання лютеїну не існує. Вміст цього каротиноїду в організмі напряму залежить від харчування — насамперед від кількості темної листової зелені та інших рослинних джерел у раціоні.

Взаємодія з іншими нутрієнтами

  • Лютеїн і зеаксантин у природі часто трапляються разом і в наукових джерелах їх нерідко розглядають як пару споріднених пігментів.
  • Як жиророзчинна сполука, лютеїн краще засвоюється, коли їжа містить певну кількість жиру.
  • Разом з іншими каротиноїдами та вітамінами C і E належить до групи харчових антиоксидантів.

Ознаки можливої нестачі

Чіткого клінічного синдрому нестачі лютеїну не описано: це не незамінний нутрієнт у класичному розумінні, а рослинний пігмент, вміст якого в тканинах організму залежить від різноманітності раціону.

Природні джерела

Лютеїн надходить в організм переважно з рослинною їжею:

  • темна листова зелень — шпинат, капуста кейл, петрушка, броколі;
  • жовток яйця;
  • кукурудза, гарбуз;
  • жовтий і оранжевий солодкий перець.

У складі дієтичних добавок лютеїн зазвичай отримують зі стандартизованого рослинного екстракту — насамперед з квіток чорнобривців (Tagetes erecta), традиційного промислового джерела цього каротиноїду, рідше зустрічаються посилання на екстракт квіток нагідок (Calendula officinalis).