Фтор

Фтор — мікроелемент і постійна складова частина організму людини. В організмі дорослої людини міститься приблизно 100–300 мг фтору, причому близько 99% його зосереджено в кістковій тканині та зубах у складі фторапатиту. Найбільше фтору — у цементі зуба, далі йдуть кістка, дентин і емаль.

Фтор надходить в організм переважно з питною водою. Оптимальним вважають вміст фтору у воді на рівні 1–1,5 мг/л; якщо його менше ніж 0,7 мг/л, воду нерідко додатково фторують.

Роль в організмі

• Має високу спорідненість до білка матриксу емалі й входить до складу емалі зубного зачатка ще до початку його мінералізації.
• Надає кристалам фторапатиту більшої впорядкованості та міцності, знижує їх розчинність і сприяє ремінералізації зубної емалі.
• Разом із кальцієм і фосфором входить до складу кісткової тканини та зубів, важливий для їх міцності.
• Бере участь в обміні кісткової тканини: впливає на клітини-попередники кісткоутворення та може заміщувати гідроксильну групу апатиту з утворенням фторапатиту.
• Впливає на формування похідних сполучної тканини.

Добова потреба

Орієнтовна добова потреба у фторі залежить від віку. Для більшості людей основним джерелом надходження є питна вода.

Коли потреба зростає

Значення достатнього надходження фтору зростає:

• у дитячому віці, у період формування та мінералізації зубів і кісток;
• у регіонах, де питна вода бідна на фтор (менше ніж 0,7 мг/л);
• при переважанні в раціоні продуктів, вирощених на ґрунтах із низьким вмістом фтору;
• при зміні регіону проживання, коли змінюється звичне джерело питної води.

Взаємодія з іншими нутрієнтами

• Разом із кальцієм і фосфором фтор бере участь у формуванні кісткової тканини та зубів.
• Алюміній (зокрема з посуду) може зв’язувати фтор у їжі та зменшувати його кількість; посуд із тефлоновим покриттям фтор не зв’язує.
• Деякі антацидні засоби здатні зв’язувати фтор, що надходить із їжею.
• У високих концентраціях іони фтору можуть зв’язувати такі макроелементи, як фосфор, кальцій і магній, тому важливим є збалансоване надходження.

Ознаки можливої нестачі

Тривала нестача фтору в раціоні може позначатися на стані зубів і кісток. Серед можливих ознак — підвищена крихкість зубів і кісток, більша схильність до карієсу. У дітей нестача може супроводжуватися запізненням прорізування зубів. Якщо такі прояви турбують, варто переглянути раціон і джерело питної води та проконсультуватися з лікарем.

Коли можливий надлишок

Фтор належить до мікроелементів із порівняно вузьким діапазоном між достатнім і надмірним надходженням, тому має значення не лише його нестача, а й надлишок. Найчастіше надлишок пов’язаний із підвищеним вмістом фтору в питній воді. За наявними даними, ознаки надмірного надходження можуть проявлятися при дозах порядку 20–80 мг на добу. Тривалий надлишок фтору здатний позначатися на стані зубної емалі (поява плям, зміна її структури) та кісткової тканини. За питань щодо якості питної води й вмісту в ній фтору варто звертатися до відповідних фахівців.

Природні джерела

Основне джерело фтору для більшості людей — питна вода та їжа, приготована на ній. Помітну кількість фтору містять:

• морепродукти, консерви, желатин;
• продукти рослинного і тваринного походження — залежно від вмісту фтору в ґрунті (буряк, помідори, салат, редиска, ріпчаста цибуля, картопля, морква, садова суниця);
• гарбуз, який вирізняється порівняно високим вмістом фтору;
• чай, у якому вміст фтору може становити приблизно 4,2–13 мг%.

Вміст фтору в рослинних продуктах значною мірою залежить від того, наскільки ним багатий ґрунт.