Алое вера

Алое вера — сукулентна рослина з м’ясистими листками, добре відома в багатьох культурах світу. Її ботанічна назва — Aloe barbadensis. Зовні алое нагадує кактус, проте кактусом не є. Рід алое налічує понад дві сотні видів, які ростуть у теплих регіонах Африки, Азії, Європи та на Американському континенті.

Листки алое тверді, видовжені, з гострими зубчиками по краях і блискучою поверхнею; вони ростуть розеткою й іноді сягають до 75 см завдовжки та близько 1,2 кг ваги. Забарвлення листя різне — від сірувато-зеленого до яскраво-зеленого. Ранньою весною рослина викидає високе безлисте стебло з жовтими або червоними квітками.

Алое належить до групи посухостійких рослин, здатних закривати пори на поверхні листка й таким чином утримувати вологу. Завдяки цьому воно переживає тривалі періоди без води. Коріння в алое коротке й неглибоке, а основний запас поживних речовин зосереджений безпосередньо в листках — саме тому рослину часто називають самодостатньою.

Традиційне використання

Алое вера супроводжує людину впродовж багатьох століть. Історичні джерела єгиптян, греків, римлян, арабів, індійців і китайців згадують цю рослину в контексті догляду за шкірою та косметичних практик.

Одна з найдавніших писемних згадок про алое датована приблизно 1500 роком до н. е. — вона збереглася на папірусі Еберса, що зберігається в Лейпцизькому університеті. У I столітті н. е. грецький природознавець Діоскорид склав докладний опис цієї рослини. За переказами, доглянутість і красу алое приписувала собі й Клеопатра.

Мандрівники та переселенці поширювали алое світом: рослину завозили на острови Карибського басейну, а 1595 року вона з’явилася на Барбадосі. Іспанські місіонери висаджували алое довкола своїх поселень. Так поступово алое вера стало однією з найвідоміших рослин, які вирощують заради соку та гелю з листків.

Активні сполуки

Сік і гель алое вера мають насичений біохімічний склад. Серед природних сполук рослини:

• Антрахінони — група рослинних сполук, характерних для алое.
• Сапоніни — глікозиди з очищувальними властивостями.
• Полісахариди та біологічно активні вуглеводи, зокрема гексуронова кислота й рамноза.
• Ферменти — каталаза, оксидаза, амілаза й целюлаза.
• Мінерали — кальцій, калій, натрій, магній, цинк, мідь і хром.
• Вітаміни — B1, B2, ніацин (B3), B6, C, E, A, а також холін, фолієва кислота й бета-каротин.

Окремо варто згадати амінокислоти. До незамінних, що містяться в алое, належать гістидин, аргінін, триптофан, лізин, валін, метіонін, лейцин, ізолейцин і фенілаланін. Серед замінних — пролін, серин, аланін, гліцин, тирозин, аспарагін, глутамін, а також глутамінова й аспарагінова кислоти.

Такий склад робить алое вера цікавим об’єктом досліджень і поширеним компонентом харчових добавок та косметичних продуктів.

Взаємодія та застереження

Зовнішні шари листка алое містять алоїн — гірку речовину жовтуватого кольору, розташовану між внутрішньою м’якоттю (гелем) і шкіркою листка. Алоїн надає соку характерної гіркоти, тому в якісних продуктах його прагнуть відділяти вже на етапі переробки.

М’якоть алое чутлива до нагрівання: частина ферментів руйнується за високої температури, тому сировину зазвичай обробляють щадними, «холодними» методами й фільтрують від великих часток і волокон.

Як і будь-яку харчову добавку, продукти з алое вера варто вживати помірно. Перед початком вживання доцільно порадитися з лікарем — особливо під час вагітності, годування груддю або якщо ви вже приймаєте якісь засоби. Це загальна рекомендація, що допомагає підібрати доречну форму та кількість.

Де міститься

Основну цінність має внутрішня прозора м’якоть листка — саме з неї отримують гель і сік алое вера. Зовнішню шкірку й гіркий алоїн зазвичай відділяють.

У продажу алое вера трапляється в різних формах:

• концентрований сік або гель для вживання всередину;
• напої, у яких алое поєднують з іншими рослинними компонентами — наприклад, з папаєю та ягодами асаї;
• косметичні засоби для догляду за шкірою.

Обираючи продукт, варто звертати увагу на спосіб обробки сировини та вміст алое: щадна переробка допомагає зберегти природний склад рослини.