Абрикос

Абрикос (Prunus armeniaca) — кісточковий плід невеликого листопадного дерева родини розових (Rosaceae). Батьківщиною абрикоса вважають Центральну і Східну Азію, а сьогодні дерево культивують у теплих і помірних регіонах, зокрема на півдні України.

Плід абрикоса — соковита кістянка з жовто-оранжевою шкірочкою та великою кісточкою всередині. Свіжий абрикос споживають одразу після збору, а сушену форму — курагу (плід без кісточки) або урюк (плід із кісточкою) — заготовляють про запас і використовують упродовж року.

Склад

Абрикос — джерело кількох груп корисних речовин. Серед основних компонентів плоду:

• бета-каротин (провітамін A) — надає плоду характерного жовто-оранжевого кольору;
• калій — один із мінералів, якими багатий абрикос;
• харчові волокна, зокрема пектин;
• органічні кислоти — яблучна, лимонна;
• вітаміни групи B.

Під час сушіння абрикоса (у курагу) волога випаровується, тому вміст цукрів, клітковини та мінеральних речовин у сушеному плоді на масу вищий, ніж у свіжому.

Форма та застосування

Абрикос споживають свіжим, сушеним (курага, урюк) або переробленим — у складі компотів, джемів і кондитерських виробів. Подрібнені плоди абрикоса також трапляються в складі харчових комплексів як джерело додаткової клітковини, вітамінів і мінеральних речовин — поряд з іншими плодами й коренеплодами.

Застереження

Абрикос — поширений харчовий продукт, і для більшості людей вживання плодів у звичайній кількості не становить проблеми. Кісточки абрикоса містять аміґдалін і не призначені для споживання. Індивідуальна чутливість до плодів кісточкових дерев трапляється, тому за схильності до алергічних реакцій новий продукт варто вводити до раціону обережно.

Де міститься

Джерелом інгредієнта є плоди абрикосового дерева (Prunus armeniaca). У складі дієтичних добавок подрібнені плоди абрикоса трапляються як компонент харчових волокон — поряд з іншими плодами, коренеплодами та рослинними екстрактами.